>>>

el la ukraina tradukis Valentin Melnikov

Du koloroj

(A. Bilaŝ – D. Pavliĉko)

Mi estis forironta dum junaĝ'
el patra dom' printempe en mateno.
Ĉemizon panjo brodis por vojaĝ'
per ruĝa kaj per nigra silkfadeno.

   Koloroj miaj du, koloroj du,
   kaj ambaŭ sur la tol', kaj ambaŭ en la kor'.
   Koloroj miaj du, koloroj du:
   la ruĝa estas am', kaj nigra – la angor'.

Tra l' vivo krude pelis min destin',
sed revenadis mi al hejma vojo.
Plektiĝis, kvazaŭ brode de l' patrin',
lini' de mia ĝojo kaj malĝojo.

Tempiojn miajn tuŝis jam grizec',
sed riĉon mi ne strebas kaj evitas.
Jen la havaĵ' – malnova tolopec',
kaj tuta mia viv' sur ĝi broditas.

Два кольори

(А. Бiлаш – Д. Павличко)

Як я малим збирався навесні
піти у світ незнаними шляхами,
сорочку мати вишила мені
червоними і чорними нитками.

   Два кольори мої, два кольори:
   оба на полотні, в душі моїй оба.
   Два кольори мої, два кольори:
   червоне – то любов, а чорне – то журба.

Мене водило в безвісті життя,
та я вертався на свої пороги.
Переплелись, як мамине шиття
мої сумні і радісні дороги.

Мені війнула в очі сивина,
та я ничого не везу додому –
лиш горточок старого полотна,
I вишите моє життя на ньому.


>>>